28 Травня 2016 22:47

Пошукова форма

  • Михайленко

    Максим Валерійович

    Журналіст, політолог, експерт
    Про автора
    Народився у рік Олімпіади, що розорила бюджет СРСР. Відношу себе до суперечливої, але відносно щасливої генерації 90-х, яка у 2000-ні роки вдихнула не лише свободи, але й реалізувалася під час доби економічного розвою. За першою освітою – лінгвіст ("іноземець"), за другою і ключовою політолог-міжнародник, за душевним нахилом – "інституційний економіст". У 2000-му році захистив у Будапешті магістрат за темою, на яку навіть там, у "гнізді більше ніхто не писав: "Філософія програм структурних реформ МВФ...". У 2012 році Вісконсинський міжнародний університет в Україні (WIUU) "остепенив" почесним d-r. Мрію, щоби академічна кар'єра на цьому не застигла. У політичній журналістиці – з 1999 року, починав у газеті "День". У 1996-2000, потім епізодично, вчився і працював у США, країнах Європи та Санкт-Петербурзі (язик не повертається називати Пітер "Росією"). Подорожував у свій час і так званими "гарячими точками". Повернувся до України на початку 2000-х, тому що в країні почало "вмикатися світло". У 2010-2012, частково ще у 2013 році – "працював на керівних посадах" у виконавчій владі. З огляду на тодішню атмосферу тих коридорів, з трьох посад поспіль ішов за щирим власним бажанням, і врешті-решт перетворився на радикального "рево" . При цьому ще за минулого режиму написав сатиричну публіцистичну новелу "Записки украинского чиновника" під псевдонимом "Акакій Герцен". Отже, цей час не минув дарма і допоміг прийняти участь у поваленні тієї бридкої системи. З актуального – дописую до низки видань, працюю в неурядових експертних центрах, і таки розвиваю своє видання. Попри все – оптиміст, в Інтернеті – з 1996 року. За поглядами – поміркований лібертаріанець, а Україну вважаю країною можливостей, що ще доведе всім свою позитивну унікальність. Ніби все.

Поступова капітуляція путіністів на Донбасі

Отже, так званий літній наступ росіян все ніяк не розпочнеться - хіба що такою спробою була червнева атака на Мар’їнку, в якій, за словами його ватажка, Едуарда Гілазова лише бандугруповання "Рязань" втратило 80% свого особового складу. Звісно, обстріли продовжуються, жодних мінських угод Росія не виконує, час від часу крізь фронт повзуть російські диверсанти, але щось сталося із упевненістю, "задором" борців за Новоросію.

Що ж відбувається? Глянемо новини.

11 липня залишило передову і вирушило вбік українсько-російського кордону бандформування "Русич", яке очолює петербурзький нацист, любитель відрізати голови беззахисним цуценятам Олексій Мільчаков. Пояснюється це фігурантами так – «нема за що, і нема за кого» більше воювати.

Раніше на території ЛНР було затримано і вивезено до Москви члена банди забитого "Бетмана" Володимира Кудряшова. Зараз він у "Матроській тишині", де звинувачується в "розпалюванні ненависті".

Також у Москві заарештовано розвідника бандитів "Гудвіна" (має багато прізвищ, наприклад «Лисаковський»).

У Домодєдово російською поліцією спійманий "старший лейтенант" бандгрупи з Горловки Олександр Костін, якого Росія бажає передати Україні, адже Київ давно оголосив цього Костіна у розшук за розбій.

Таких випадків уже біля сотні, якщо навіть не рахувати постійні розбірки між бандами Донбасами, а також між цими бандами і російськими кадровими військовими. Інсайдери пишуть про жорсткий дефіцит палива та нового військового обладанання, про масове відкликання московських кураторів-розвідників, затримки і без того копійчаних зарплат бійців з "місцевих" кадрів.

«Новоросійським військом» розповсюджується зневіра, деморалізація, роздратування...

У чому різниця з минулим роком?

Тоді на Луганщині банди вже ліквідованого Мозгового тікали з позицій, не витримавши українського вогню.

Сьогодні росіяни йдуть самі -- вони розуміють, що Кремль воліє їх здихатися, бо жодна з надій, яку на донбаський проект покладав Кремль -- не справдилася.

1. Правдивий наступ бандитів на Київ скінчився у Широкіно.

2. Відпадіння 8 областей не сталося. Два жалюгідні пограничні шмати, які навіть між собою воють за бензин -- це гримаса історії: "яка амперія, такий й амператор".

3. Наступ на ту більшу частину Донбасу, яка живе мирним життям під захистом української армії -- захлинувся у Мар'їнці. Інсайдери кажуть, що це була ініціатива Захарченка, ображеного на Москву -- його, можливо, замінять на Ходаковського, який більше розуміє, що саме насувається на регіон… Ватажок донецьких банд хотів щось довести росіянам – ось і довів.

4. Російська економіка падає шостий місяць підряд, а витрати бюджету за цей період скорочено чи не вдвічі.       

5. Ізоляція і переслідування російських злочинців та їхнього майна за кордоном постійно збільшується.

Путін ще сподівається якось пройти між Сцилою та Харибдою -- потребою воювати в Україні та країнах Балтії із західним альянсом (можливо, теж гібридним) і програти, і відповзти та зганьбитися в очах своєї зграї.

Другий варіант містить менші ризики -- невдоволених можна швидко ліквідувати, а зомбованій біомасі розповісти про те, як "Путін ізнов урятував Росію та світ від ядерної війни" (на якийсь період це точно спрацює).

Україні з різних причин вигідні обидва варіанти.
 

Теги: 

Коментувати:

Увійдіть або зареєструйтесь, щоб залишати коментарі